Василь Стус +

[hoddion]

http://www.vesna.org.ua/txt/stus/virshi.html

Менi здаеться, що живу не я,

а iнший хтось живе за мене в свiтi

в моiй подобi.

Нi очей, нi вух,

нi рук, нi нiг, нi рота. Очужiлий

в своему тiлi. I, кавалок болю,

I, самозамкнений, у тьмущiй тьмi завис.

Ти, народившись, виголiв лишень,

а не прирiс до тiла. Не дiйшов

своеi плотi. Тiльки перехожий

межисвiтiв, ворушишся на сподi

чужого iснування.

Сто ночей

попереду i сто ночей позаду,

а межi ними - лялечка нiма:

розпечена, аж бiла з самоболю,

як цятка пекла, лаконiчний крик

усесвiту, маленький шротик сонця,

зчужiлий i заблуканий у тiлi.

Ти ждеш iще народження для себе,

а смерть ввiйшла у тебе вже давно.